МЕТА: згадати історію аварії на Чорнобильській атомній електростанції, поглибити знання учнів про неї, зберігати історичну пам’ять учнів, виховувати особисту стурбованість кожного за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; виховувати почуття гордості за український народ.
ОБЛАДНАННЯ: презентація, відеоуривок "Чорнобильська катастрофа: історія про трагедію, яка назавжди закарбувалася в пам’яті, Одна історія"
Хід години спілкування
Вчитель: Нині ми маємо
згадати і вшанувати ліквідаторів аварії на ЧАЕС, людей, які ціною свого здоров’я
і життя врятували від ядерного лиха не лише Україну, а й увесь світ. Адже
наслідки аварії могли б бути набагато страшнішими,
якби не їх самопожертва та героїзм. Наша
пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Тридцятиріччя чорнобильської катастрофи
має дати поштовх для активізації
роботи з вирішення багатьох проблем, які завдала українському суспільству Чорнобильська трагедія.
Учень: 14 грудня в
Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС. Як зазначено в Указі
Президента України «Про День вшанування учасників ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС» від 10 листопада 2006 р. № 945/2006 «…з метою
гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму
учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підтримку
ініціативи громадських організацій і Міністерства праці та соціальної політики
України…».
Вчитель:
у багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26
квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому
саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.
Справа в тому, що 30 листопада 1986 р.
було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком
Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про
те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.
Ті, хто вважають 14 грудня своїм
святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники
ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р.
громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників
держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації
чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але
ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно
дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися
вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій,
але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.
Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи
Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором доброго почину, і День ліквідатора з’явиться в Росії, Білорусі та інших країнах. Давайте пригадаємо, як це було…
Вчитель: Пропоную вам відеоуривок
Обговорення відеоролика
Презентація:
